Світ може опинитися перед новою формою геополітичного тиску — цифровим шантажем через контроль над критично важливою інтернет-інфраструктурою. Іран заявив про намір запровадити фактичний “податок” для найбільших американських технологічних компаній за використання підводних кабелів, які проходять через Ормузьку протоку. Під ударом опинилися Google, Meta, Microsoft, Amazon та інші глобальні IT-гіганти, від роботи яких залежить значна частина світового цифрового простору.
У Тегерані дедалі відкритіше демонструють готовність використовувати географічне розташування країни як інструмент політичного та економічного впливу. Якщо раніше головним важелем Ірану вважалася можливість блокування нафтових маршрутів через Ормузьку протоку, то тепер мова йде вже про контроль над цифровими потоками даних.
Іранські державні медіа назвали підводні інтернет-кабелі, прокладені дном протоки, “скарбом на дні”. Саме через ці комунікації проходить величезний обсяг міжнародного трафіку, який забезпечує роботу бізнесу, банківських систем, хмарних сервісів, соціальних мереж і глобальних платформ зв’язку. Тепер влада Ірану хоче встановити монополію на ремонт, технічне обслуговування та контроль над цією інфраструктурою.
Згідно з планами Тегерана, обслуговування кабелів повинні здійснювати виключно іранські компанії. При цьому міжнародні корпорації фактично зобов’яжуть сплачувати кошти за доступ до роботи систем та дотримуватися вимог законодавства Ісламської Республіки. У міжнародному середовищі такі заяви вже називають спробою створити механізм цифрового рекету.
Особливе занепокоєння викликає той факт, що Іран посилається на власне трактування морського права. У Тегерані стверджують, що в Ормузькій протоці нібито немає жодної ділянки відкритого моря, а отже країна має право контролювати діяльність, пов’язану з підводною інфраструктурою.
Втім, міжнародні експерти ставлять такі претензії під сумнів. Фахівці нагадують, що більшість кабелів проходить через міжнародні води або території, де суверенітет Ірану обмежений. Лише два кабелі частково перебувають у межах іранських територіальних вод. Усі інші мають міжнародний статус, а свобода прокладання та обслуговування кабелів гарантується міжнародним морським правом.
Однак проблема полягає в тому, що законодавство у сфері підводної інфраструктури має чимало прогалин. Конвенція ООН з морського права не дає чітких відповідей на всі сучасні технологічні виклики. Саме ці юридичні “сірі зони” Іран, ймовірно, і намагається використати для посилення свого впливу.
Експерти також попереджають про ризик фізичного пошкодження кабелів. На тлі зростання напруженості у світі підводна інфраструктура дедалі частіше стає потенційною мішенню для диверсій та саботажу. Подібні інциденти вже фіксувалися в інших регіонах світу, зокрема в Балтійському морі, де пошкодження кабелів викликали серйозне занепокоєння серед країн НАТО та Європейського Союзу.
У випадку Ормузької протоки ситуація ще небезпечніша через стратегічне значення регіону. Саме через ці води проходить не лише частина світового нафтового експорту, а й ключові цифрові канали зв’язку для країн Перської затоки.
Водночас фахівці зазначають, що навмисне пошкодження кабелів — складна технічна операція. Більшість ліній заховані на кілька метрів під піщаним або мулистим дном, а будь-яка підозріла активність спеціальних суден швидко потрапить у поле зору супутникового спостереження. У разі відкритої атаки на інфраструктуру іранські кораблі можуть стати законною військовою ціллю для США та їхніх союзників.
Окремий парадокс ситуації полягає у тому, що найбільше від можливих перебоїв постраждають не США чи Європа, а сусідні держави Перської затоки. Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати та Катар значною мірою залежать від підводних інтернет-комунікацій у цьому регіоні. Саме вони першими можуть зіткнутися зі сповільненням інтернету, перебоями в роботі цифрових сервісів та падінням пропускної здатності мереж.
Американські технологічні компанії також опинилися у складній юридичній пастці. Санкційне законодавство США фактично забороняє більшості корпорацій здійснювати фінансові операції з Іраном. Це означає, що навіть за бажання вони не зможуть легально сплачувати подібні збори чи укладати відповідні угоди.
Ситуація навколо Ормузької протоки загалом стає дедалі напруженішою. Паралельно Іран уже веде переговори щодо створення постійної системи оплати за прохід через протоку. На цьому тлі світові ринки уважно стежать за кожною новою заявою Тегерана, адже будь-яке загострення в регіоні миттєво впливає на ціни на нафту, логістику та глобальну економіку.
Аналітики попереджають: якщо конфлікт навколо Ормузької протоки продовжить розширюватися, світ може зіткнутися не лише з енергетичною, а й із цифровою кризою. Інтернет, який десятиліттями вважався символом глобальної свободи та відкритості, дедалі частіше стає інструментом геополітичного тиску та боротьби за вплив.
Події навколо Ірану демонструють нову реальність XXI століття: сучасні конфлікти точаться вже не тільки за території, нафту чи ресурси, а й за контроль над потоками інформації, цифровими комунікаціями та глобальною інфраструктурою, без якої світова економіка більше не може існувати.