У Чорному та Азовському морях розгортається новий етап протистояння, який дедалі частіше називають «битвою блокад». Україна нарощує можливості для ураження російської логістики, атакуючи маршрути постачання, судна та інфраструктуру, тоді як Росія намагається повернути ситуацію до перших місяців повномасштабної війни, коли українські порти опинилися під загрозою блокування.
Однак нинішня ситуація суттєво відрізняється від 2022 року. Україна вже має власні інструменти впливу на морські комунікації противника, а поняття блокади набуло нового значення — йдеться не лише про кораблі біля узбережжя, а й про систематичний вогневий контроль ключових маршрутів.
Особливого значення ця тенденція набуває влітку 2026 року. Саме у липні виповнюється три роки від моменту, коли Міністерство оборони України оголосило про обмеження судноплавства у північно-східній частині Чорного моря та Керченсько-Єнікальській протоці. Тепер ці заяви поступово переходять у практичну площину.
Що таке «блокада» у сучасній війні
Попри гучні заяви, експерти наголошують: класичної морської блокади Криму або російських портів наразі немає.
За словами експерта Національного інституту стратегічних досліджень та дослідника військово-морських сил Максима Паламарчука, традиційна морська блокада передбачає фізичне перекриття судноплавства військовими кораблями.
«У нашому випадку йдеться, скоріше, про вогневий контроль шляхів до Криму Азовським морем. Але враховуючи частоту уражень, це може мати такий самий ефект для постачання, як і класична блокада», — пояснює експерт.
Тобто головний акцент змістився: замість постійної присутності кораблів працює система далекобійних ударів, безпілотних платформ та розвідки.
Подібні підходи вже використовувалися в історії. Під час Кримської війни 1853–1856 років британський флот атакував торговельні маршрути, щоб ускладнити постачання російських військ у Криму. А під час Другої світової війни ізоляція півострова значною мірою забезпечувалася перевагою в авіації.
Саме останній приклад найбільше нагадує сучасну ситуацію: противник може мати фізичний доступ до території, але проблема виникає із забезпеченням необхідного рівня постачання.
«Логістичний локдаун»: головна мета не лише Крим
Керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук звертає увагу, що нинішні українські операції мають значно ширшу мету, ніж просто ізоляція Криму.
Йдеться про створення так званого «логістичного локдауну» у тилу російських військ.
За словами експерта, існує два основних способи послабити наступальний потенціал противника.
Перший — знищення живої сили ще до її виходу на бойові рубежі, щоб втрати перевищували можливості поповнення.
Другий — руйнування системи забезпечення: транспорту, боєприпасів, пального, харчування та інших ресурсів.
Саме другий напрямок сьогодні стає одним із головних.
Операція «МоЛоЧКа», яку пов’язують із діяльністю Сил безпілотних систем та інших українських підрозділів, спрямована саме на створення проблем для російської логістики.
За однією з інтерпретацій, яку озвучував командувач СБС Роберт «Мадяр» Бровді, назва операції розшифровується як «Москва Ляже Через Крим».
Хоча півострів не є єдиною ціллю, саме там наслідки стали помітними найшвидше.
Крим поступово перетворюється на логістичний острів
Попри те, що Крим географічно залишається півостровом, з точки зору забезпечення він дедалі більше нагадує острів.
Основними шляхами постачання для російських військ на окупованому Півдні залишаються дві транспортні артерії.
Перша — через Керченський міст і поромну переправу, які мають очевидні вразливості.
Друга — сухопутний маршрут через Таганрог, Маріуполь, Бердянськ та Мелітополь, який російська сторона тривалий час вважала більш захищеним.
Українські удари спрямовані саме на ці напрямки.
«Ми беремо під вогневий контроль ці маршрути. І так виходить, що першими наслідки відчуває Крим, хоча це не єдина мета», — пояснює Павло Лакійчук.
За його словами, ефект таких операцій накопичується поступово. Він уже проявляється у змінах на полі бою, зокрема у зменшенні можливостей противника підтримувати інтенсивність артилерійських ударів.
«МоЛоЧКа» проти російського морського експорту
Окремий напрямок українських операцій — удари по суднах, які забезпечують економічну основу російської військової машини.
Росія значною мірою фінансує свої військові витрати завдяки експорту енергоресурсів, тому під удар потрапляють не лише військові об’єкти.
Українські сили почали уражати танкери, суховантажі та інші судна, які використовуються для перевезення вантажів.
За повідомленнями Сил безпілотних систем, станом на кінець липня було пошкоджено або знищено близько 196 плавзасобів: 126 у Азовському морі та 70 у Чорному.
Серед них переважають танкери класу «річка-море», однак дедалі частіше фіксуються удари по суховантажах та допоміжних суднах.
Окремим напрямком стали нафтові термінали.
За словами експертів, особливе значення мав Керченський термінал, де використовувалася схема перевалки нафти з невеликих танкерів на великі судна у відкритому морі.
Така схема дозволяла ускладнювати відстеження походження вантажів.
Новий етап війни на морі
Сьогодні протистояння у Чорному морі дедалі менше нагадує класичну війну флотів. Основними інструментами стали безпілотники, ракети, авіація та точні удари по критично важливих об’єктах.
Україна поступово формує систему, яка дозволяє впливати на логістику противника далеко за межами лінії фронту.
Водночас говорити про повну блокаду російських портів або Криму поки що зарано. Але тенденція очевидна: можливість безперешкодно використовувати морські та сухопутні маршрути поступово скорочується.
Головна битва зараз точиться не лише за території, а й за здатність забезпечувати війська.
І саме у цій сфері Україна намагається створити для Росії ситуацію, коли кожен маршрут, кожен транспортний вузол і кожне судно можуть стати потенційною точкою втрати.
